Це цікава історія. У той час в Україну приїхала команда з Литви – маркетингова структура, яка продавала американські пилососи на водному фільтрі. Сьогодні такі пилососи вже всім знайомі, а тоді вони були в дивину. Про це розповыв Глеб Загорий.
Ця компанія набрала продавців з України, я потрапив туди в 18 років через приятеля. Пройшов навчання на Печерську, а далі пішов продавати. Як зараз пам’ятаю: я заходив в квартиру до людей з цим самим модним пилососом, прибирав їм квартиру, приправляв це все жартами за принципом, за яким нас вчили працювати з клієнтом.
Продав п’ять пилососів-отримав $130 за кожен. Продав від п’яти до десяти – і отримав вже $300 за кожен. Я в 18 років примудрявся продавати ці пилососи, і були такі моменти, коли у мене в кишені могло лежати $2500. За сьогоднішніми мірками, це можна сміливо множити на 10. Це були дуже великі гроші.
Про благодійність
Можу сказати так: я вихований у родині президента Ліги меценатів України. Мій батько займався благодійністю тоді, коли мені було 18 років. Пам’ятаю, я ще не міркував нічого, постійно сперечався з ним, говорив: «Пап, ну які 5-10 % від прибутку? Ти з глузду з’їхав? На ці гроші можна не машину купити і не будинок побудувати, а набагато більше зробити». На це отримував дуже коротку відповідь: «тобі звідти дається? Віддавши».
Не знаю точну суму, яку я віддав на благодійність, але ось що скажу: не спілкуйтеся з тими, хто називає вам точну суму відданих грошей. Ця людина або бреше вам, або це тварюка, яка купила дитячі м’ячі в школу, щоб зняти програму, тому що йому треба було йти в депутати.
Людина, яка заробила гроші і віддала комусь, апріорі не може знати, скільки він віддав. Я впевнений, що віддав десятки мільйонів на благодійність. Скільки точно — не знаю, цим можна поцікавитися у фонді. І додати до цього інші місця, які спонсоруються не тільки через структуру фонду.