Повертаючись до того, чому мене цікавить капіталізаційна вартість компанії, — все просто. Будь-який бізнес створюється для того, щоб потім його продати. Моя сім’я і я зокрема готові продати його в той момент, коли нас повністю влаштує запропонована сума. Про це розповыв сам Глеб Загорий.
Нещодавно нам пропонували угоду з сумою в $400 млн, але ми відмовилися і просто продовжили роботу. Мене запитують: «яка сума для вас стане задовільною?»Якщо чесно, я не знаю. Думаю, якщо ми впораємося з поставленими цілями всередині компанії, країна не підведе і настане ейфорія на інвестиції в Україну, то я б хотів розмовляти про суму, що перевищує $500-600 млн.
Поки що продавати «Дарницю» я не хочу, і вже двічі перебуваючи в кімнаті при підписанні Угоди про продаж, Я не підписував папери. При всьому тому, що вже була повна згода сім’ї, пройдені піврічні процедури підготовки паперів до угоди. Не підписував, бо не знаю, що робити далі. Моє сімейне ремесло-фармацевтика, і я кайфую від того, коли придумую нові продукти, нові бізнес-схеми по кооперації з кимось.
Я глибоко захоплений цим, продовжую займатися науковою діяльністю, багато часу проводжу в лабораторіях в різних частинах світу. Я володію великою кількістю власних патентів, і я займаюся цим не тому, що мені нічого робити, а тому що мені це в кайф.
До того ж я і моя сім’я досі не знаємо, що робити з такими великими грошима. На сьогоднішній день ми заробляємо достатньо, не продаючи бізнес. Більш того, у мене немає бажання займатися іншими видами бізнесу, крім як фармацевтичним, а шукати щось нове з нуля я б у своєму віці не став.