У нас є такий проект Meet the Future, куди ми запрошуємо цікавих людей, саме тих, до кого б я сам пішов і послухав. Серед них буде Зафар Наїм-професор Берклі з Каліфорнії, та сама людина, яка придумала сенсорну кнопку. Про це розповыв Глеб Загорий.
Також буде Ніл Харбіссон-єдиний живе в світі кіборг. Він народився з вродженою патологією, у нього дисфункція одного з відділів мозку. Відповідно, він не може бачити ту палітру кольору, до якої звикли ми.
Тому він зі своїми колегами придумав імплант. Йому імплантували в мозок цей імплант з антеною, на кінці якої знаходиться надчутлива камера, вони її постійно вдосконалять. Далі все, що бачить камера, трансферується йому у вигляді звуків. Це не музика, як багато хто думає, це просто набори звуків, кожен з яких відповідає певному кольору. Ми також запросили Джеремі Хейманса, співавтора книги New Power, яка в російському перекладі звучить як «нова влада». Це книга про міленіалів, я ж відношу себе до попереднього покоління. Добре, що такі, як я, мають можливість читати цю книгу.
Не можу сказати, що книга відкриває очі на всі існуючі в світі процеси, але, враховуючи таку кардинальну зміну влади в Україні, можна стверджувати, що дана ситуація на 75% відповідає змісту книги.
Ми свого часу придумали проект Meet the Future рівно для того, щоб утворювати наших приятелів, друзів і близьких нам по духу. Якщо будете там 17 вересня, подивіться на тусовку, там буде 150-200 чоловік, і вони будуть абсолютно різноплановими. Я готовий гарантувати, що немає принципу, за яким можна зрозуміти, як зібрані ці люди.
Які якості потрібно мати підприємцю
Моє головне кредо: з нічого нічого не буває. Як то кажуть, без праці не виловиш і рибку зі ставка. Найголовніше благо, яке я ношу в собі і яке намагаюся передати своїм дітям, — це вміння працювати. Очевидно, що життєва ситуація або люди поруч вчать тебе працювати краще. Але якщо спочатку ти цього не навчений, то все пропало.
Якщо хочеш домогтися успіху в бізнесі-потрібно орати. Орати в школі, а я вам скажу, що навчання в школі – це велика праця. Орати в університеті. Думаю, я нікого не здивую, якщо скажу, що в Україні навіть не варто шукати гідний університет.
На жаль, університетське навчання в Україні здохло. Воно не просто померло, воно саме здохло. Ми безнадійно відстали, і на найближчі 25 років ми не наздоженемо передові моделі світу.
Навчання за межами країни дає можливість людям бути вільними у своєму виборі, в тому випадку якщо вони були комунікабельні. Ти можеш бути відмінним спецом, але якщо не було комунікації, то ти ніколи не станеш кращим. Така парадигма світового бізнесу.
Я віддаю 50 % вихованню людини, 30 % на освіту. 10 % я віддав би тому, що називається «талант», а в українській мові є ще таке гарне слово «хіст». Це ті якості, які існують в людині в сплячому режимі і розкриваються в якійсь конкретній ситуації або в якомусь колі людей. Ці 10 % – це своєчасно згенерована ідея, з якої почався бізнес.
5 % я б відніс до самовпевненості. Своєму поколінню я б віддав 10 %, але вашому віддаю 5 %. Це те, що називається бути пофігістом настільки, щоб не вірити всім тим, хто спробує вставити палиці в колеса. Бути впевненим у собі або в своїй ідеї.
Наступні 5 % я б віддав логіці і критичному мисленню. Це ті два предмети, яким не вчать в школі та університеті, але без цих двох складових в бізнесі нічого не вийде. Логіку Я розумію в її класичному аристотелевському значенні.
Критичне мислення я б розбив на дві частини. Перша-це надкритика до своїх власних дій, умовиводів і принципів управління ресурсами, серед яких є і люди. Люди — це не головний ресурс, А всього лише один з. Я не прихильник тих, хто каже: «моє головне завоювання або мій головний ресурс – це люди». Забудьте, це все беліберда. Так, є певні правила управління людьми, точно так само, як і є правила управління фінансами.
По-друге, це здатність знаходити людей, яким ви дозволите бути критичними по відношенню до вас. Це повинні бути ті, чию думку Ви беззаперечно довіряєте.
Критичне мислення-це повна відсутність емоцій. Найбільша помилка в бізнесі, на мій погляд, — це наявність емоцій при прийнятті будь-яких рішень. Взяти ту людину на роботу або цього? Вчинити так чи інакше? Прийняти цю або ту точку зору? Почути керівника цього підрозділу, але не почути того? Тому що в одному –жінка, в іншому – чоловік. Тому що чоловік погано себе повів, а жінка – ні.
Ви повинні бути критичні до себе і до того, що ви робите, але відключати будь-які емоції при прийнятті рішень, і тоді у вас все буде добре.